Л.Ivan На день закоханих

Марина — моє сонечко ясне, Майже рік разом, ніби ціле життя одне. Ми знайшлися випадково серед мереж і слів, Та з першого погляду я вже тебе любив. Перша зустріч — тремтіли руки й серця, І світ став теплішим, наче весна без кінця. Ти прийняла мене таким, який я є, І з тобою душа моя спокій знаходить своє. Дякую, що ти є в моїй долі, Дякую за світло у кожному слові. Ти носиш під серцем наше життя нове, І любов наша тихо росте і живе. Нехай закінчиться війна — я прошу небеса, Щоб тримати тебе і дивитись в очі без страху й сльози. Ми пройшли так багато — і біль, і тривоги, Та разом знаходили світлі дороги. Ти — ніжність і сила, ти — віра моя, У кожному подиху — наша сім’я. Коли ти смієшся — світ стає добріший, Коли поруч зі мною — я стаю сильніший. Я вдячний тобі за кожен новий день, За те, що ти поруч — це більше за все. Дякую, що ти є в моїй долі, Дякую за світло у кожному слові. Ти носиш під серцем наше життя нове, І любов наша тихо росте і живе. Нехай закінчиться війна — я прошу небеса, Щоб тримати тебе і дивитись в очі без страху й сльози. Я обіцяю берегти твої сни, І бути опорою в ночі й у дні. Маленьке серце вже чує любов, І ми разом напишемо нашу казку знов. Марина — моє сонце, моя весна, З тобою душа назавжди жива. Дякую, що ти носиш наше дитя, Ти — моє щастя і все моє життя. І коли над землею настане тиша ясна, Я скажу знов і знов: ти — моя єдина, одна.