Л.AnnaK2406 День закоханих) 2

Анютка — так ніжно звучить у твоїх словах, І тане тривога у теплих руках. Ми разом недовго — та серце давно Тебе обрало і стало крилом. Ти спокій приносиш у бурю думок, Мудрий і сильний, мов тихий струмок, І навіть мовчання з тобою — як дім, Де я залишаюсь собою завжди. Сергію, я поруч, крізь відстань і час, Любов береже і веде далі нас. Я дуже сумую, чекаю щодня, Ти світло моє і надія моя. Я знаю — повернешся знову живим, І стане реальністю спільний наш дім, Бо серце моє повторює знов: Ти — моя віра, ти — моя любов. Перше побачення — темний кінозал, Ти тихо заснув, бо так довго не спав. Я посміхалась — і в тиші тоді Відчула: ми вже не чужі у житті. Ти мріяв про дім — я будую його, І кожен мій крок — це чекання твого, Щоб разом зустріти світанок без сліз, Де війна залишиться тільки як спомин колись. Сергію, я поруч, крізь відстань і час, Любов береже і веде далі нас. Я дуже сумую, чекаю щодня, Ти світло моє і надія моя. Я знаю — повернешся знову живим, І стане реальністю спільний наш дім, Бо серце моє повторює знов: Ти — моя віра, ти — моя любов. Я завжди підтримаю — пам’ятай про це, Навіть коли мовчить твоє лице. Ти мені потрібен — як подих весни, Як сонячний промінь серед темноти. Анютка чекає — і знає душа: Любов наша сильніша за всі рубежа. І коли обіймеш — розтане війна, Бо разом з тобою я справжня, жива.