Е. Юлия Александровна для брата 2

Максим, мій малой, мій впертий Максімус, Ти виріс так швидко — і вже не малюк. Відповідальний, веселий і щирий, З тобою поруч спокійно навкруг. Пам’ятаю, як маму ми разом чекали, Зустрічали з роботи, сміялись без меж, А зимою з татом біля Драма гуляли, До «Тисчіка» бігли крізь білий замет. Ти — мій брат, моя підтримка і сила, Навіть коли ми сваримось часом. Різні характери — але одна родина, І серця б’ються завжди в унісон. Я вірю — попереду світла дорога, Велике майбутнє чекає на тебе, Хай здійсняться мрії, хай буде тривога Лише від щастя — і більше нічого не треба. Ти програміст — і будуєш світи свої кодом, Але для мене ти просто брат. Той, хто хвилюється тихо за маму і мене, Хто завжди допоможе — без зайвих порад. Ти кликав мене колись «Стукачка» жартома, І сперечались, хто з котом буде спать, Та навіть крізь сварки звучали знайомо Твої слова: «Бесиш — але люблю, не віднять». Ти — мій брат, моя підтримка і сила, Навіть коли ми сваримось часом. Різні характери — але одна родина, І серця б’ються завжди в унісон. Я вірю — попереду світла дорога, Велике майбутнє чекає на тебе, Хай здійсняться мрії, хай буде тривога Лише від щастя — і більше нічого не треба. Я сумую за днями, де поруч були ми, Маріуполь тримав нас у теплих руках, Я пам’ятаю, як з садочку тебе забирала, І як сміялись ми навіть в дрібницях. І хай роки летять — ти завжди мій брат, Той, з ким я сильніша стаю, Бо ми — одна команда, один наш формат, І я безмежно тебе ціную. Ти — найкращий брат у світі для мене, Навіть коли сперечаємось знов. Хай буде життя твоє світлим і щедрим, Хай поруч іде справжня любов. Будь щасливим, веселим, таким як сьогодні, Не втрачай свій вогонь і тепло, Максим, мій Максімус — брате рідненький, З тобою мені неймовірно повезло.