N.Svetik Sveta2.

Сімдесят років — не просто літа, Це шлях любові, турбот і тепла. Ти — наш тато, Микола Васильович, Людина, в якій стільки світла й добра. Ти за кожного серцем хвилюєшся, Навіть коли не кажеш вголос. Твоя доброта — як тиха молитва, Що нас береже у будь-який час. Дякую, тату, за життя й за любов, За руки, що завжди тримали нас знов. За слово підтримки у важку хвилину, За віру, що в серці не згасла ні на мить. Пам’ятаю шкільні вечори й тишу, Географію, карти й далекі краї. І передачі про людей відомих — Ти знав кожну долю, кожен їх слід. Навіть тепер ти питаєш щодня: «Чи щось вам потрібно? Чи все гаразд?» Твоя турбота — без умов і причин, Як батьківська любов, що не має меж. Дякую, тату, за силу й тепло, За те, що ніколи не йшов ти з добра. За серце, що вміє любити мовчки, І бути опорою все життя. Для Владислава ти — цілий світ, Він любить тебе щиро й безмежно. Артем у тобі бачить приклад, Того, ким бути — чесно й гідно. І навіть коли непросто навкруг, Ми знаємо — ти завжди поруч. Твоя присутність — наш спокій і дім, Ти наша надія й тиша. З днем народження, тату, наш рідний дідусю, Нехай доля дарує здоров’я й роки. Від доньки Світлани, від внуків — з любов’ю, Нехай мир і тепло будуть в серці завжди.