Е. Анна Борак на день закоханих

У його дворі під тихим небом синім Ти стояла — ніби сонце між людьми, Він з Гердою поруч, з поглядом щасливим, І з тієї миті стали разом ви. Роки промайнули теплими світанками, Та любов не втратила свій вогонь, Анна й Андрій — історія без крапки, Де завжди знаходиш рідну долонь. Мася моя, ти — ніжність і весна, Разом уже двадцять років — як одна мить ясна. Люблю, ціную, чекаю щодня, Бо ти — моя дорога, моє життя. Нехай цей день закоханих знову Нагадає нам про справжню любов. Було все — і труднощі, і мрії далекі, І дороги, що вели крізь дощі, Та підтримка твоя — мов тихі ріки, Що несуть тепло у нашій душі. Подорожі в думках і реальні світи, Сміх вечорами і плани нові, Ти навчила серце вірити й іти, Навіть коли темно на землі. Мася моя, ти — ніжність і весна, Разом уже двадцять років — як одна мить ясна. Люблю, ціную, чекаю щодня, Бо ти — моя дорога, моє життя. Нехай цей день закоханих знову Нагадає нам про справжню любов. І хай попереду ще тисячі доріг, Ми підемо ними поруч без вагань, Бо в очах твоїх — мій тихий оберіг, І немає між серцями відстань. Мася моя, ти — ніжність і весна, Разом уже двадцять років — як одна мить ясна. Люблю, ціную, чекаю щодня, Бо ти — моя дорога, моє життя. Сміх і романтика, світло в словах — Ми назавжди закохані… в наших серцях.