Л.kolibrovskaya На день закоханих 2

Колись лише сторінки й короткі слова, А потім раптом — і ожила весна. Ти сторіс виклав, я тихо відповіла, І з того дня любов нас повела. Наталія й Володимир — мов дві зорі, Що випадково зійшлися у житті. Твій сміх лікує, твій погляд зігріва, З тобою поруч я знову ожива. Заюнічка моя — я тебе тьмок, Наші обійми — мов теплий струмок. «Я тебе булю» — звучить між нами знов, У кожнім слові живе наша любов. Ти моя сила, підтримка й крило, З тобою навіть мовчання — тепло. І серед світу, де тисячі доріг, Я обираю лише твій сміх. Були непрості часи, біль і тиша в душі, Та ти не дозволив мені впасти в пітьмі. Коли я втрачала віру й сили свої, Ти став моїм світлом у темні дні. Львів зустрів нас дощем і ароматом кави, Одеса — морем і хвилями яскравими. Яремче шептало горами про нас, Що справжня любов сильніша за час. Заюнічка моя — я тебе тьмок, Наші обійми — мов теплий струмок. «Я тебе булю» — наш ніжний секрет, Що робить щасливим кожен сюжет. Ти моя віра, ти мій океан, Мій тихий причал серед бур і ран. І навіть коли мовчать небеса, Я чую, як б’ються наші серця. Ми мріємо жити довго й без тривог, Відкрити свою справу, зробити ще крок. Нехай буде мир і світло щодня, І поруч із тобою — щаслива я. Зая, заюнічка — я тебе тьмок, Разом напишемо долі рядок. «Я тебе булю» — і сміх до небес, Наше кохання — найбільше з чудес. Ти моя опора, мій затишний світ, З тобою душа розквітає, мов цвіт. І поки ми разом — жива ця весна, Бо ти моя сила… і я не одна.