Л._anna_sakun Річниця весілля12

Дванадцять років у шлюбі — а ніби вчора, А разом вже чотирнадцять — як один день. На другий день весілля твоєї сестри Нас звела доля без зайвих пісень. Я — поліцейська, ти — наречена жартома, Перше фото — сміх і блиск в очах. Ти був простий, без пафосу й гучних слів, Та вже тоді — особливий в моїх думках. Сергію, ти — моя тиша і мій причал, Моя підтримка, натхнення й сила. З тобою час летить, як ранковий шал, І я щаслива, що нас доля звела й з’єднала крила. Дванадцять років — це тільки початок, Бо я з тобою до самої сивини. Люблю, ціную, і серце без залишку Назавжди поруч — тільки ти. Пам’ятаю, як плакала — друга вагітність, страх, І тихо спитала: «Що ж будемо робити?» Ти усміхнувся просто й без зайвих фраз: «Одружуватись і народжувати. Жити». І з того дня ти став для старшої доньки Справжнім татом — без слова «чужа». Ночами носив її, не спав, обіймав, І любов твоя — без меж, без ножа. Ти підтримуєш всі мої дивні ідеї, Навчив не поспішати в рішенні кроків. Якби не ти — я не стала б такою, Сильною, впевненою серед життєвих уроків. Ти поруч був, коли я вчилась водити, Терпів і вчив, і вірив в мене. Ми сваримось рідко — але говоримо щиро, Бо наше кохання — справжнє, не сценне. Сергію, ти — моя тиша і мій причал, Моя підтримка, мотивація й світло. Навіть якщо квіти рідко приносив — Ти знаєш, як виправитись миттєво. Дванадцять років — як мить промайнули, Та попереду ще сотні весен. І я дякую долі за той дзвінок, Що ти подзвонив — і не зник без сліду й пісень. Ми мріяли разом полетіти далеко, Та війна змінила наші плани. Але я знаю — все ще попереду, І здійсняться наші океани. Бо головне — це ми і наші доньки, Наша родина, наш сміх і дім. І навіть якщо весь світ тривожний — З тобою спокій живе у мені. До старості хочу йти поруч із тобою, Тримати за руку й сміятись без причин. Бо ти — мій чоловік, мій вибір і доля, Мій Сергій… і назавжди один.