Е. mmarina_ddd для чоловіка 2

Ти прийшов у життя моє тихо, мов світло в пітьмі, Справжній воїн із серцем великим — назавжди в мені. Я не вірила в диво, коли все валилось з рук, А ти став моїм небом і силою серед розлук. Олег — твоє ім’я, мов молитва звучить щодня, Ти обороняв Запоріжжя, ти — мужність моя жива. Безстрашний, як лев у бою, та лагідний лише зі мною, І в твоїх обіймах я знову стаю собою. Ти — моя опора і натхнення, Мій воїн, моє спасіння. Коли тебе немає поруч — пустота в душі, Наче половинка серця десь у далечі. Моя квіточка — так ніжно ти казав мені, І любов проросла навіть крізь вогні. Я дякую долі за те, що ти є, Бо з тобою моє життя оживає й цвіте. Довгі роки підтримки — невидима нитка між нами, Я не знала тоді, що станемо чоловіком і дружиною з часами. Коли війна прийшла і тривоги рвали серця, Ти сказав: «Сніговик обороняє» — і я вірила без кінця. Коли почула страшний вирок — онкологія, темна ніч, Я хотіла відпустити, щоб ти знайшов іншу путь. Та ти залишився поруч і тихо сказав: «Ми разом», І з того моменту любов стала нашим наказом. Ти — моя опора і натхнення, Мій воїн, моє спасіння. Коли тебе немає поруч — світ стає чужим, Я молюся за тебе небесам усім. Ти сильний, справжній чоловік із великої літери, З тобою навіть бурі стають тихими вітрами щирими. Я дякую долі за те, що ти є, Бо з тобою моє життя оживає й цвіте. Я молилась ночами, коли ти тримав оборону, Щоб кулі минали тебе і вели додому дорогу. Ти розтопив моє серце, поселив у ньому тепло, І я зрозуміла — кохання до тебе назавжди прийшло. Ти — лев, мій захисник, але ніжний у тиші дому, Я не сподівалась зустріти такого — єдиного й дорогого. Більше десяти років невидима сила вела, Щоб любов наша справжня крізь усе проросла. Ти — моя опора і натхнення, Моя віра, моє спасіння. Якщо світ розсиплеться — я триматиму тебе, Бо любов наша сильніша за будь-яке «не». Мій воїн, мій лев, моя доля жива, Ти — чоловік, якого чекала душа. І поки ми разом — не страшні нам вітри, Бо наше кохання сильніше війни.