Е. Віка Вікторія для чоловіка 2

На весіллі серед світла і щирих голосів Ми зустрілись випадково — світ тоді завмер на мить. Перекинулись поглядами — і закрутився час, Запальні танці дружби з’єднали серця у нас. Ти був поруч — добрий, світлий, такий справжній, як весна, І відтоді поруч разом — я і ти, одна душа. Міша, ти — моя опора і крила за спиною, Мій найкращий друг і гордість, мій спокій і герой. Дякую за діток наших, за любов без краю, За тепло, яке щодня у серці відчуваю. Найдорожчий, мій коханий, моє серце і життя, Я з тобою не боюся жодного буття. Разом виросли у роках — вже багато літ і днів, І достатньо просто знати, що ти поруч — без слів. Народились наші діти — донька й син, наш світлий дім, Сміх і мрії у дорозі стали щастям дорогим. Водоспади, синє море, теплий вітер і світанки, І ми знову згадували день знайомства до останку. Міша, ти — моя опора і крила за спиною, Мій найкращий друг і гордість, мій спокій і герой. Дякую за діток наших, за любов без краю, За тепло, яке щодня у серці відчуваю. Найдорожчий, мій коханий, моє серце і життя, Я з тобою не боюся жодного буття. Я пам’ятаю той тривожний і холодний рік війни, Коли страх стискав долоні серед тиші і пітьми. Ти був там, а я молилась — щоб вернувся знов живим, Бо без тебе навіть сонце ставало вже чужим. І тоді я зрозуміла, як безмежно ти потрібен, Бо твій погляд і усмішка — мій єдиний світлий вимір. Ти — найкращий тато в світі, турботливий чоловік, Моя сила і надія крізь роки і кожен рік. Я тримаю твою руку — і спокій приходить знов, Бо у серці назавжди наша вічна є любов. Міша, ти — моя опора і крила за спиною, Мій найкращий друг і гордість, мій спокій і герой. Дякую за діток наших, за любов без краю, За тепло, яке щодня у серці відчуваю. Найдорожчий, мій коханий, моє серце і життя, Я з тобою не боюся жодного буття. І нехай летять роками наші спільні почуття, Я з тобою — і це більше, ніж слова і обіцяння. Просто поруч будь зі мною, як всі ці роки донині, Бо ти — мій всесвіт, Міша, моя ніжність у людині.