N.Іра Костенко2.

Колись у простому онлайн-повідомленні Нас доля з’єднала без гучних слів. Без обіцянок, без зайвих ілюзій — Ти просто був. І ти просто любив. Ти вмів мовчати, коли було важко, І слухати серцем, а не поспіхом днів. Мій зайчик — так ніжно, так по-родинному, Так тебе знає наш світ без прикрас. І в п’ятдесят — ти не про цифри й роки, Ти про надійність, тепло і дім. Про доброту, що не потребує доказів, Про силу, що тихо тримає всіх. З Днем народження, коханий мій, Наш зайчику, наша доля й опора. Ти — чоловік, батько, дідусь дорогий, Наша любов, наша віра і мрія. Ми дякуємо Богу за кожен твій крок, За руки, що завжди тримають сім’ю. Ми тебе любимо — щиро й навіки, І цю любов у серцях бережем. Ти прийняв мою доньку — не словами, А серцем, терпінням, простим теплом. Їй було складно, їй було боляче, А ти став спокоєм і її домом. Ти не злякався підліткових бур, Не відступив, не зламався, ні. Ти став для неї тим справжнім татом, Якого шукають у житті. А потім з’явилась наша донечка — Маленьке диво, наш світлий знак. Тепер у тебе дві доньки рідні, І онук, що біжить до тебе так. Тебе люблять очима, сміхом, руками, Ти — їхня впевненість, тиша і сміх. Ти — серце родини, її коріння, Її теплий, живий оберіг. З Днем народження, наш рідний чоловік, Ти — наш спокій у кожному дні. Все відремонтуєш, усе збудуєш, Навіть коли важко — ти світло несеш. Ми дякуємо Богу за те, що разом, За те, що ти — саме такий. Ми тебе любимо — я і діти, І кожна мить з тобою — скарб. Ми любимо ліс, тишу і ранок, Гриби, дорогу й простий відпочинок. Бо щастя — не в розкоші й словах, А в тому, що поруч ти, мій чоловік. І мрія живе — про будинок світлий, Де збиратимуться діти й онуки знов. Де сміх, обійми і теплі вечори, Де править любов, а не час. Валерію, коханий, наш рідний, Дякуємо за кожен прожитий день. За те, що ти вибрав нас і сім’ю, За любов, що не має умов і меж. З Днем народження, наш чоловік, Наша сила, наш дім і наш світ. Ми тебе дуже, дуже любимо — Сьогодні, завтра і все життя