K1.Катя П

У сільськім клубі — світло і музика тиха, Той вечір простий, але став він навіки. Ти — Віталій, для світу, а для мене — Стас, Один погляд, один крок — і доля звела нас. Двадцять один рік — як одна дорога, Двадцять у шлюбі — під небом від Бога. Ти привіз майбутнього зятя до сестри, А сам став зятем — так життя нас звело всі. Двадцять років разом — і серце не втомилось, Я кохаю так само, як вперше колись. За турботу, тепло і нічні ті моменти, Коли ти поруч — і біль відступив. Двадцять років разом — і я дякую знову, За любов твою тиху, надійну, живу. Ти — мій дім, моя сила, моя опора, Мій чоловік, моя віра, моя весна і мій шлях. Біля Білухи — машина і тиша, Ми грілись мовчанням, де слів і не пишуть. Схід сонця зустріли, тримаючись рук, І в тій миті — весь наш спільний круг. Народилась Оля — світ став інакший, Потім Іван — наш хлопчик відважний. Ми стали батьками, ми стали сім’єю, З любов’ю, з турботою, з вірою в неї. Двадцять років разом — крізь радощі й втому, Через будні, дороги, через війну і тривогу. Ти тримав мене ніжно, як тато тримає, Коли серце болить — ти завжди це знаєш. Двадцять років разом — і знову скажу: Я з тобою не просто — я вдома живу. Ти мій Стас, мій Віталій, моя тиша й світло, Моє завтра, сьогодні і все, що важливо. Ми вистояли там, де було непросто, Коли війна торкнулась кожного гостро. Мрія одна — щоб настав мирний час, І знову в дорогу — удвох, як колись, лише нас. Крим нас чекає, я вірю в це щиро, Бо любов — сильніша за кулі й тривогу. Ми ще зустрінем світанки разом, Під мирним небом, з дітьми і з Богом. Двадцять років — і це тільки початок, Я дякую долі за кожен наш крок. За турботу, тепло і любов майже батьківську, За те, що ти поруч — сьогодні і знов. Я кохаю тебе — тихо, глибоко, назавжди, Мій чоловік, мій Стас, мій єдиний в житті.