K1.Katrin

Колись на майданчику — догонялки й сміх, Ми ще не знали, що це долі штрих. Минуло років десять — ти написав, І світ на “до” і “після” поділився вмить для нас. Двадцять чотири на сім — розмови без кінця, Ти став для мене домом, я — твоїм серцем. Катерина й Олександр — вже не просто імена, А дві дороги, що стали одна. Киця, мій чоловік — це більше, ніж слова, Ти поруч завжди, навіть якщо я не біля. Через міста, через страхи й роки — Я знаю точно: ми зможемо все удвох пройти. З Днем закоханих, коханий мій, З тобою кожен день — як “так” на все життя. Коли я плакала — ти просто сказав: “Збирайся швидко, ми їдемо гулять”. Львів і настойки, весільна дорога, Буковель, аквапарк — і синяк як пригода. Карфест, Межигір’я, далеке село, Мені байдуже “куди”, аби разом було. Я люблю наші поїздки — без планів і меж, Бо щастя — це ти, а не адрес. Киця мій чоловік — це мій спокій і дім, Ти мій “я поруч”, навіть коли ти не з ним. Через сміх і сльози, через тисячу причин Я обираю тебе — знову й знов один. З Днем закоханих, коханий мій, Моє “назавжди” — це ти. Ми бачили Київ і шлях назад, Коли життя перевіряло нас на “як”. Лікарня й відстань, страхи й слова, Та ти був поруч — навіть коли не тримав. Операція, надія, підтримка твоя, Репетиції танцю десь за містом — магія. Фантастичне весілля, палаючий торт, Арка, перший танець — наш власний рекорд. І коли я втратила близьку людину — Ти тримав мою тишу, мій біль, мою спину. Киця ,мій чоловік — моя сила й любов, З тобою не страшно ні “потім”, ні “знов”. Хай буде країна чи новий дім — Головне, щоб разом. Головне — ми. З Днем закоханих, коханий мій, З тобою хочу все життя пройти. У нас є план — квартира чи інша земля, І мрія найтепліша — дитя. Хай буде нас троє, хай буде щастя, Та головне — ми разом. Попри все. Назавжди.