Е. Сергей Безуглый на день закоханих

Тебе я знайшов серед тисяч облич, у вікні нічних доріг, Просто свайп — і раптом серце голосніше, ніж раніше, б’є. Ілона, ти мов світло, що приходить у мій дім, Я кажу тобі «малиш» — і стає теплішим кожен день. Карантинні тихі вулиці, місто ніби завмерло, Ми ховалися від світу — і кохання нас берегло. Ти навчилась чути хвилю, на якій живу я сам, І з тобою кожна мить — це мій спокій, мій океан. Давай залишим все погане десь у вчорашніх снах, І збудуємо майбутнє на щасливих кольорах. Навіть якщо розходились дороги поміж нас — Я знову вибираю тільки тебе щораз. І нехай веде нас вітер у далекі береги, Де тепло і океан, і лише удвох — я і ти. Ми пройшли мов хвилі шторму — і розрив, і каяття, Та любов сильніша стала, ніж усі слова життя. Шість чи сім років разом — це не цифри, це наш шлях, Де прощення і надія знов запалюють вогонь в очах. Я хочу з тобою зимувати там, де сонце і прибій, Де плюс двадцять сім на небі і спокій між нами двома. Подорожі, нові світи — хай почнуться знову з нас, Бо найкраще, що я маю — це твоє «люблю» щораз. Давай залишим все погане десь у вчорашніх снах, І збудуємо майбутнє на щасливих кольорах. Навіть якщо розходились дороги поміж нас — Я знову вибираю тільки тебе щораз. І нехай веде нас вітер у далекі береги, Де тепло і океан, і лише удвох — я і ти. Малиш, якщо почнеш вагатись — просто руку простягни, Ми навчились повертатись навіть після темноти. І нехай ця історія триває без кінця, Бо ти — мій вибір щодня, моє світло і весна.