Е. Маша для коханого

У звичайному магазині — випадковий погляд, Наче доля тихо сказала мені: «Це твій». Я підвезла тебе — і світ став інший трохи, І вже не просто перехожий — а рідний, мій. Зая мій, усе почалось так просто, Без гучних слів, без зайвих фраз, А тепер у серці так серйозно — Ти моє сьогодні і мій завтра час. Андрій, ти — моя опора, мої крила, моя стеля, Ти для мене більше, ніж цілий світ. Коли тебе нема — тиша так болить у грудях, Наче серце втратило свій ритм. Ти кажеш — я твоє повітря, А я шепочу тобі у відповідь знов: Наше слово тихе — «потомок»… І в ньому захована вся моя любов. Ніжність, довіра і щирі розмови, Ти завжди веселий — навіть у складний час. Коли ми лиш удвох — мов світ зупиняється, І нічого більше не треба для нас. Твої поцілунки в лоб і на руках, Ямочки на щічках, коли ти смієшся… Ти навіть не знаєш, як у тих дрібницях Моє серце щоразу сильніше б’ється. Андрій, ти — моя опора, мої крила, моя стеля, Ти для мене більше, ніж цілий світ. Мені не вистачає твого серця стуку, Твого запаху й теплих слів у мить. Ти військовий — і я так чекаю, Та любов моя сильніша за біль і страх. Бо ти з’явився в моєму житті — і знаю, Що кохаєш мене просто за те, що я в твоїх руках. Ти — мої крила, А я твоя тиша і дім. Якщо світ стане проти — Я все одно залишусь з ним. Андрій, мій зая, мій всесвіт і сила, Без тебе не дихає навіть світанок. Ти — моє повітря, ти — мої крила, Мій спокій, мій захист, мій ранок. І поки серце у грудях б’ється, Я берегтиму кожне слово твоє. «Потомок» — тихо між нами ллється… Я кохаю тебе. Назавжди.