N.Бабин

Андрюша… моя бусінка, мій світ, Ти з’явився тихо — крізь екрани й сни. Та з першого слова я відчула: Це не випадково… це — ти. Твоя любов — як дім без замків, Де завжди тепло і спокійно мені. Ти зробиш усе, аби я усміхалась, Навіть коли мовчу — ти все відчув у мені. Наша перша зустріч — мов подих долі, Очі в очі — і світ став іншим вмить. Я зрозуміла: більше не сама, Бо поруч чоловік, що вміє любить. Ти — моя опора, моє життя, Моє «завжди», моє «не здамся». У твоїх обіймах я — справжня я, У твоїх поцілунках — мій спокій і щастя. Дякую, коханий, що ти є, Що поруч щодня, що серце бережеш. Для мене ти — найкращий чоловік, І я кохаю тебе… більше за все. Твої теплі, ніжні поцілунки Лікують душу без зайвих слів. Коли ти поруч — зникають страхи, І навіть біль стає тихим, мов снів. Я дякую долі за кожен день, За те, що йдеш зі мною поруч. За турботу, за силу, за ніжність твою, За любов, що не просить нічого. І я бачу наше завтра ясно: Наш дім, наш сміх, дитячі кроки. Маленьке серце між нами — Наша любов стане ще глибшою з кожним роком. Ти — моя сім’я, моя мрія жива, Мій вибір щодня і назавжди. Я знаю одне — де ти, там і я, І в цьому коханні ми будемо сильні. Дякую, що ти поруч, коханий мій, Моя бусінка, моя доля, мій світ. Я люблю тебе так… Що сльози — не слабкість, А доказ того, як сильно болить від любові