Е. Тетяна річниця весілля 2

Роман… Коханий мій, Ромчику рідний, Одинадцять років — як подих єдиний. Той день весілля — тільки наш, Без зайвих слів і без прикрас. У загсі — двоє, серце й душа, Ні сотні гостей, ні гучного свята. Лише ми удвох — і клятва проста: Любити, триматись, іти крізь літа. Подзвонили батькам — і радість лилась, Зібрали рідних — любов розцвіла. А потім Буковель — подарунок в зиму, І світ був казкою тільки для нас двох, коханий мій Ромчику. Я найщасливіша, бо я — твоя, За чоловіком — як мрія моя. Ти — мій захист, опора і сила, Твоя мужність мене окрилила. За довіру, повагу й тепло, За підтримку, що світлом було. Залишайся таким — справжнім, сильним, Коханим чоловіком і татом ніжним. Пам’ятаєш Шацькі озера й світанки? Як сміялись, тримаючись за руки зранку. А потім — наш син, і донечка мила, Двоє сердець, що нас поєднали крилами. Затока, море, дитячі очі, Їх щастя — це наші найкращі ночі. Сімейні свята і дитячий сміх — У цьому любов наша більша за всіх. І через негоди, і через тривоги, Ми разом ішли однією дорогою. Негатив і радість — усе пережили, Бо справжні почуття нас берегли. Я дуже кохаю… і буду завжди Підтримкою бути у кожній ході. У всіх починаннях, у мріях твоїх, Бо ти — мій єдиний, мій світ, мій успіх. Нехай закінчиться ця війна, І під мирним небом, де тиша ясна, Візьмемо дві кави — і просто кудись… Поїдемо разом. Як вперше колись. Я найщасливіша — ти мій назавжди, Одинадцять років — лише початки. Хай буде життя довгим і світлим, З дітьми під небом мирним і чистим. Залишайся Коханим, мужнім, простим, Люблячим татом і чоловіком моїм. Я поважаю, ціную, люблю — І все своє серце тобі віддаю.