Л Tatyana Panacyuk річниця

Пам’ятаєш школу й той баскетбольний зал, Я — у восьмому, ти — вже доросліший став. Погляди зустрілись — і світ перевернувся, Хоч ніхто тоді ще в мріях не зізнався. Шосте травня — день народження подруги, Перше наше побачення, перші кроки. Я зніяковіла: «Мені англійську вчити…» Та серце знало — нам разом жити. Любов моя, ти — мій спокій і сила, Двадцять чотири роки — як крила. П’ятнадцять років від того дня, Як ти назавжди обрав мене. Любов моя, ти — мій дім і світ, З тобою кожен новий розквіт. У сварках перемагає тепло — Бо наше кохання сильніше всього. Ти виконуєш всі мої дивні бажання, Навіть якщо вони не до вподоби тобі. Я в безпеці, коли ти поряд зі мною, Ти — мій захист у кожній весні. Бердянськ, де хвилі шептали про вічність, Мукачево — вулички й сміх. З тобою будь-яка дорога — це щастя, З тобою життя — не на мить, а на вік. Ярослав і Мирон — наше продовження, Наші серця у маленьких долонях. Коли народжувався Мирон, ти був поруч, Твоя підтримка — як світло у скронях. Коли чужі слова ранили тихо, Ти став на мій бік без вагань. Сказав: «Вона і діти — моя родина», І в тому була вся твоя глибина. Любов моя, ти — мій спокій і сила, Двадцять чотири роки — як крила. П’ятнадцять років від того дня, Як ти назавжди обрав мене. Любов моя, ти — мій дім і світ, З тобою кожен новий розквіт. У сварках перемагає тепло — Бо наше кохання сильніше всього. Білі троянди — символ нашого літа, Ти даруєш їх знову й знов. Хай у великому домі до самої старості Живе наша щира любов. І гараж для білого й чорного авто, І сміх синів у дворі. Та найголовніше — щоб ти повертався Живим і щасливим мені. Мій військовий, мій мужній герой, Ти знай — тебе вдома чекають. Тут люблять, вірять і моляться тихо, І серце твоє обіймають. Любов моя, ти — назавжди мій вибір, Моя доля, мій оберіг. П’ятнадцять років — це тільки початок Наших безмежних доріг.