N.Aleksei E2.

Нас зібрала війна — без питань і прикрас, Дев’ять характерів стали одним в один час. Не шукали легкого, не рахували втрат — Чотириста двадцять п’ята стала більше, ніж штат. Тут не клянуться голосно — тут тримають стрій, Кожен знає, за кого стоїть за спиною. Не по крові — але ближче, ніж рідні бувають, Тут мовчання говорить, тут діями знають. Чотириста двадцять п’ята — єдність і шлях, Сміливість і гумор — наш захист і дах. За визволені села, за землю і дім, Ми стоїмо до кінця — і ніхто не зламає наш стрій. Чотириста двадцять п’ята — дев’ять сердець як одне, Наша сила — в довірі, що в бою не зникне. Ми знаємо точно, за що цей бій, За майбутнє країни, за правду, за мир. Був момент — і все стало на свої місця, Коли Собор став комбатом — зібрав нас до кінця. Без гучних промов, без зайвих слів, Просто стало ясно: ми — команда, не мотив. У важкі хвилини тримаєм по-різному, Хтось жартом рятує, хтось мовчки і сильно. Плече поруч — важливіше за сотню фраз, Ми сміємось страху прямо в обличчя щораз. Чотириста двадцять п’ята — єдність і шлях, Сміливість і гумор — наш захист і дах. За визволені села, за землю і дім, Ми стоїмо до кінця — і ніхто не зламає наш стрій. Чотириста двадцять п’ята — дев’ять сердець як одне, Наша сила — в довірі, що в бою не зникне. Ми знаємо точно, за що цей бій, За майбутнє країни, за правду, за мир. А після перемоги — без гучних промов, Ми мріємо разом про розквіт великої нації знов. Щоб Україна зросла на наших слідах, І кожен сказав: ми вистояли — не дарма. Чотириста двадцять п’ята — не просто назва й номер, Це вибір, це братство, це пам’ять, що не згорить ніколи.