Л.Anyа Просто зробити приємно

Пам’ятаєш, як я в «Цукерні» стояла за стійкою, Ти сів за столик — і світ став таким неспокійним. Малинова роляда, солодкий перший сміх, І в погляді твоєму — мій майбутній гріх. Ввечері просто розмова — така невимушена, А зранку ти: «Поїхали в Карпати?» — і я розгублена. Мій голубоокий блондин, моя весна, З того моменту я вже була твоя. Буся мій, Кохасик, мій цілий всесвіт, Ти зробив моє серце найщасливішим у світі. Твій скарбик і пташечка — це я для тебе, Ти дав мені крила і мирне небо. Я кохаю тебе до зірочок і назад, Ти — мій спокій, мій дім і мій сад. Наші квадрики в горах, вітер в волоссі, Будиночки затишні, ранки у росах. Ягоди в долонях, сміх до сліз, І щастя, яке не сховаєш між слів. Ти дивишся так, ніби я цілий світ, Пишаєшся мною — і це мій політ. З тобою я жінка, кохана й сильна, І водночас дівчинка трохи наївна. Буся мій, Кохасик, моя любов, Ти обіймаєш — і зникає тривога знов. Твій скарбик і пташечка — я біля тебе, З тобою не страшно ні бурі, ні небо. Я кохаю тебе до зірочок і назад, Ти — мій вибір, мій шлях і мій сад. Ти мрієш про синочка — і я це чую, Про світ без меж — і я з тобою мандрую. Країна за країною, місто за містом, Та головне — щоб разом, близько, так чисто. Бо ти мій всесвіт, мій ніжний герой, І я завжди хочу лишатися з тобой. Буся мій, Кохасик, тримай мою руку, Ми разом пройдемо і радість, і муку. Твій скарбик і пташечка — я назавжди, З тобою і в горах, і серед води. Я кохаю тебе до зірочок і назад, Бо ти — мій всесвіт… і мій зорепад.