Ти мене чуєш, моя дівчинко мила?

Ти мене чуєш, моя дівчинко мила? Ти моя — і в мені твоя сила. Нехай зачекає весь світ на хвилину — у наших руках і час, і весна без упину. Нас не зупинять ні стіни, ні кордони, ні фальшиві обіцянки, ні чужі закони. Бо те, що між нами, — не просто слова, це тиша, що гріє, і серця жива. Я тихо спитала: «Що є те кохання?» Ти глянула ніжно — без зайвого зізнання. І мовила просто, без гучних прикрас: «Це очі твої… і усмішка — враз». Ми просто хотіли знайомство почати, слова обережно у чаті писати. Поштовх був перший — коротке «Привіт», а виріс із нього наш власний всесвіт. І якщо ти питаєш, що відчуваєш зі мною — це спокій і тепло, що стають глибиною. Це ніжність без тиску, без зайвих умов. Це комфорт — там, де серце знайшло свій покров. Дякую, що поруч. Що є. Що жива. Що у моїй весні — ти одна.