Л.fedchenko_yana На день закоханих

У «Престо» між шумом вечірніх розмов Я — офіціантка, ти — бармен, і все почалось з любові. Тринадцять років разом — мов одна весна, І я не пошкодувала ні миті, що обрала тебе назавжди. Твоя впевненість — як берег серед хвиль, Цілеспрямованість веде нас крізь дороги й світи, Я дивлюсь на тебе й тихо кажу: Моє життя — це ти. Ми — найцінніше, що маємо у світі, Яна і Сергій — одна доля на двох. І хай бувають бурі на життєвому літі — Любов сильніша за втому й за біль доріг. Наш син Марк — наше світло й надія, Наш маленький всесвіт у теплій весні, Головне — це сім’я, я вірю і мрію, Бо щастя моє — це ти поруч мені. Ми працювали в Ізраїлі разом — три роки життя, Шукали себе серед тисячі доріг і подій. Купили квартиру, відкрили бізнеси — крок за кроком, Навіть коли світ змінювався, ти був поруч зі мною. Були коронавірус і важкі часи, Була війна і нові випробування знов, Та ми не зламались — тримались за руки, Бо нас берегла любов. Ми — найцінніше, що маємо у світі, Яна і Сергій — одна доля на двох. І хай бувають бурі на життєвому літі — Любов сильніша за втому й за біль доріг. Наш син Марк — наше світло й надія, Наш маленький всесвіт у теплій весні, Головне — це сім’я, я вірю і мрію, Бо щастя моє — це ти поруч мені. Сьомого вересня дві тисячі двадцять другого року Народився Марк — твоя копія, наш найдорожчий скарб. То був найщасливіший день серед усіх доріг, Коли любов стала голосом маленьких сердець. Ми падали інколи, але піднімались разом, І кожна сльоза ставала сильнішою з нами, Я щаслива, що цей шлях — саме з тобою, Мій вибір — це ти назавжди. Ми пройшли так багато — і ще все попереду, Та я знаю: разом ми вистоїмо знов. Бо найважливіше — це наші обійми і віра, І дім, де живе справжня любов. Нехай цей день закоханих тихо нагадає, Що ми — одна історія, одна сім’я, І я ні на мить не шкодую, коханий, Що все моє життя — це ти і наш Марк, це — моя земля.