Л.kolibrovskaya На день закоханих

Наталія й Володимир — історія без випадкових слів, Колись лише заочно, а серце вже шукало див. Весняний день у квітні, сторіс — і просте «привіт», І наче світ відкрився, змінився цілий всесвіт. Ти з гумором і світлом, відкритий і живий, Цілеспрямований, сміливий — такий лише один. І з першої розмови між нами вже тепло, Немов би нас кохання крізь час давно вело. Зая, заюнічка — я тебе тьмок, Ніжність між нами без зайвих думок. «Я тебе булю» — як наш дитячий світ, І кожен день разом — найкращий заповіт. Ти моя сила, ти мій спокій і дім, Я знаю — ми все разом переживем. І навіть коли вітер стихає вночі, Я чую: любов наша голосно звучить. Були непрості дороги, втрати і біль в очах, Та ти став моїм світлом у найтемніших днях. Коли опускались руки — ти поруч стояв, І вірою тихою мене підіймав. Львів і Одеса, Яремче — мрії ожили, Де ми сміялись щиро й за руку йшли. Ти став моїм крилом, опорою в житті, З тобою я не боюсь далі іти. Зая, заюнічка — я тебе тьмок, Ніжність між нами без зайвих думок. «Я тебе булю» — як наш дитячий світ, І кожен день разом — найкращий заповіт. Ти моя сила, ти мій спокій і дім, Я знаю — ми все разом переживем. І навіть коли вітер стихає вночі, Я чую: любов наша голосно звучить. Ми мріємо разом про справу свою, Про мирні світанки у теплому краю. Про довгі роки, де сміх і тепло, Щоб серце від щастя ще сильніше цвіло. Зая, заюнічка — я тебе тьмок, Разом напишемо щасливий рядок. «Я тебе булю» — і сміх до небес, Любов наша — диво із тисяч чудес. Ти моя опора, мій світ і весна, З тобою я сильна, з тобою жива. Нехай попереду ще сотні доріг — Та поруч з тобою щасливий мій біг.