N.Anita P.

Я пам’ятаю день, коли тебе вперше побачила, Маленькі очі — і весь мій світ перевернувся. Тебе виписують, зустрічають твої рідні, Люди, що дуже тебе люблять, вже чекають. Ти такий маленький… а вже назавжди Поселився в моєму серці. І хоч ти ще не знаєш, Я вже люблю тебе безмежно. Ратмірчик — ти моє світло! ти моя радість! малюк — будь завжди зі мною, — моє серце твоє! Перші прикорми — боялась тебе кормити, Хотіла, щоб все було добре, а ти все хотів їсти! На страх тіткин — тобі всерівно, Сміявся, кричав — і всіх перевернув. Безсонні ночі, сльози і сміх, Я переживала — а ти спав на мені. Ти ріс зі мною, ми все виселили разом, Я тягнула руки — щоб не впав ти. І якщо чесно… ти не просто ріс, Ти робив сильнішою мене щодня. Я вдячна твоїм батькам за тебе, За такого племінника — моє щастя велике. Колись ти виростеш… І, може, не будеш тримати мою руку. Але якщо раптом стане темно — Згадай… Є серце, що завжди за тебе. Ти — моє світло. Ти — мій спокій. Ти — моя гордість. І якщо забудеш, Як сильно тебе люблять — Ратмірчик І навіть коли станеш дорослим — Пам’ятай… Тітка любить тебе. Назавжди.