K1.Яна Л

Четвертого жовтня, на святі у сестри, Серед теплих усмішок знайшла я тебе. Між тостами й сміхом, у щирості миті Ти став моїм світом, моїм «назавжди». Ти добрий і щирий, такий чуйний до слів, У кожному погляді — спокій і дім. Я усміхаюсь від кожних повідомлень, Бо в них — твоє серце і ніжність без пояснень. Ігорю мій, З Днем Закоханих рідний, ти — опора моя, Моя сила, надія щодня. Ми сумуємо, любимо, молимось знов, Щоб Бог зберіг тебе й нашу любов. Ми чекаємо вдома, серцем з тобою — Повертайся, коханий, до нас скоріше. Так бракує сімейних посиденьок теплих, І розмов за ранковою кавою двох. Бракує твого «я поруч», твого плеча, Коли день починається просто з життя. За донечку Вікусю, за сина Тьомочку Дякую долі за нашого тата. Ти носиш їх в серці, навіть здаля, І знаєш — ми чекаємо, молимось щодня. Ігорю мій, З Днем Закоханих рідний, ти — опора моя, Моя віра і сила щодня. Ми сумуємо, любимо, молимось знов, Щоб Бог зберіг тебе й нашу любов. Ми чекаємо вдома, серцем з тобою — Повертайся, коханий, з Перемогою. Ми чекаємо. Любимо. Віримо. Знаєм — Ти повернешся в дім, де тебе обіймають. Ти наш герой, наша правда, сім’я… І найсильніша любов — це чекання і я.