Е. Марина Гурьева чоловіку

Е. Марина Гурьева чоловіку

Pop,Romantic,Tender,Soulful,Atmospheric,Nostalgia,Female Voice,Medium

00:00 / 00:00

Your friends are using AiMusic.la to generate music, listen to it! You can also generate your own music!

Lyrics

Євгеній і Марина — усе почалось буденно, На роботі серед справ, між словами щоденними. Ти зайшов до кабінету з усмішкою легкою, З козацькою шаблею й турботою м’якою. Маленька, киця, моя принцеса — так ніжно мене називав, А я шепотіла: зая, сонечко, мій смурфік — і світ оживав. Тоді ще не знали ми, що доля вже поруч стоїть, Що серце до серця тихенько дорогу творить. Ти — мій плюшевий мішка, мій озорний мальчішка, З абрикосового дерева мій теплий промінчик світла. Навіть коли далеко — ти поруч у кожній миті, Бо наша любов проросла у простому житті. Просто бути разом — і більшого нам не треба, Ти — моя опора, мій спокій і моє небо. Двадцять четвертого лютого — чорна тривожна днина, Тебе мобілізували, та віра була єдина. Щоранку у вайбері — «добрий ранок», «гарний вечір», Ти мовчки казав: я живий, я поруч, я вічний. Я просто ставила лайк, не знаючи, що відчуваю, І навіть не думала, як сильно тебе кохаю. А коли повернулась додому — змінилось усе, Бо серце без твоїх повідомлень спокою вже не несе. Ти — мій плюшевий мішка, мій озорний мальчішка, З абрикосового дерева мій теплий промінчик світла. Навіть коли далеко — ти поруч у кожній миті, Бо наша любов проросла у простому житті. Просто бути разом — і більшого нам не треба, Ти — моя опора, мій спокій і моє небо. Пам’ятаєш той камінь біля річки у парку Перемоги, Двадцять другого вересня — наші зійшлись дороги. Пейзаж і тиша, і перший палкий поцілунок, І ніжні обійми — як серця щирий подарунок. Довгі розмови, масажі, полянка і зорі ясні, Твої твори для мене — мов сповідь душі весни. Дев’ять з половиною місяців відрядження — та я знала, Що навіть у відстані ти мене ніжно тримав. Ти навчив мене знову в себе повірити, Показав, як любов може душу зігріти. Ти дав мені силу себе цінувати, І знову навчив чоловікам довіряти. Дякую, що прийшов у життя саме тоді, Коли світ мій губився у сірій імлі. Ти — мій плюшевий мішка, мій озорний мальчішка, З абрикосового дерева мій теплий промінчик світла. Навіть коли далеко — ти поруч у кожній миті, Бо наша любов проросла у простому житті. Просто бути разом — і більшого нам не треба, Ти — моя опора, мій спокій і моє небо. Другий рік разом — і серце співає тихо, Маленька твоя і твій смурфік — це наше диво. Євгеній і Марина — дві долі в одному світі, Просто кохати й життям насолоджуватись щомиті.