Е. Тетяна річниця весілля

Пам’ятаєш, Ромчику, той день лише для нас? Без гучних оркестрів і сотень зайвих фраз. У загсі — тільки ми, і тиша навкруги, Два серця билися в одному ритмі назавжди. Ми подзвонили рідним вже потому, Сказали: «Ми сім’я», — і стало тепло дому. Святковий обід, найрідніші за столом, А щастя — не у кількості, а в «ми удвох». Одинадцять років — це тільки початок, Я досі за тобою, мій чоловік, мій захист. Я ж мріяла бути ЗА ЧОЛОВІКОМ — пам’ятаєш? І ти мені це щодня доводиш, коханий. Роман, мій Ромчику, ти — опора і світло, З тобою навіть буря стає непомітна. Я найщасливіша, бо ти — моя доля, Моє кохання, моя сила і воля. Буковель став першим нашим подихом гір, Подарунок від батьків — благословенний мир. Сніг і сміх, і обійми до ранку, Так почалась наша спільна світанкова казка. Шацькі озера — перша поїздка разом, Там народжувалось «ми» крок за кроком, одразу. А згодом — двоє наших найдорожчих діток, Син і донька — наш всесвіт, наш квітник. Одинадцять років — це тільки початок, Я досі за тобою, мій чоловік, мій захист. Ти мужній, ти ніжний, ти — справжній чоловік, І РОМАНТИКА в тобі живе попри все і всіх. Дякую за повагу, довіру й підтримку, За щирі розмови і руку міцну. Я найкоханіша, коли ти поруч зі мною, Бо ми — це назавжди, це наше з тобою. Затока, море, дитячі очі ясні, Їхній сміх — найкращі мелодії весни. Усі сімейні свята, наш дім і тепло, Через радість і труднощі разом пройшло. Були і сльози, і темні часи, Та ми тримались міцніше руки в руці. Через негативні й світлі миті життя Ми стали ще сильніші — одна сім’я. Я хочу простого — дві кави в руках, І щоб війна залишилась десь у книжках. Щоб під мирним небом росли наші діти, І ми могли просто кудись поїхати й жити. Одинадцять років — і я знову скажу: Я дуже тебе кохаю і ціную. Залишайся таким — люблячим, справжнім, Найкращим ЧОЛОВІКОМ і ТАТОМ відважним. Я буду підтримкою в кожному кроці, У всіх починаннях, у мріях і в польоті. Роман, коханий, ти — серце моє, І довге щасливе життя нас разом веде. І якщо б довелось усе знов почати, Я б знову сказала тобі своє «так». Бо наше весілля — без зайвого свята — Було найгучнішим у наших серцях.