Так, знову лютий, що так і не скінчився...

Так, знову лютий, що так і не скінчився... А кожен українець так відчайдушно бився. Мир — то добро, війна — то зло, Що так нахабно до України увійшло. Повітряна тривога зранку, Боже мій, Триває за життя жорстокий бій. Ми всі відчули втрати смак. Таке пробачити — уже ніколи і ніяк. Ворог нас намагається зламати І волі крила нам відтяти. Та рабський дух ніколи у житті Здолать не зможе міці вільної душі. Хто в рабстві безтурботно жити звик, Той в українських землях безслідно зник. Чи довго ще продовжиться борня? Терпіння наше — вже давно міцна броня. Та все ж закінчиться зима... Закінчиться війна... І глянуть українці у світле майбуття.