Е. Сергей Сивулько на примирення 2

Ірино, радосте моя, пробач мені слова, Що ранили тебе, хоч серце не хотіло зла. Ми тільки місяць разом — ще вчимось любить, Та вже без твого світла важко мені жить. Не через злість — через непорозуміння, Згубились десь між тінню і сумлінням. Та я шукаю знов твоє тепло, Бо без твого присуття мені темно. Бо ти для мене — більше, ніж життя, Ти подих мій і серця биття. Коли я вперше написав тобі, Я знав — ти будеш в долі і в судьбі. Ірино, радосте моя, повір, Я бережу наш ніжний світ без мір. Пам’ятаю перші наші смс, Як слово кожне гріло до небес. А після тої довгої дороги, Ти прийшла — і щезли всі тривоги. Я був щасливий, що ти поруч знов, Що між рядками народилась любов. Я ціную спілкування і турботу, І кожну мить, і кожну нашу ноту. Бо ти для мене — більше, ніж життя, Ти подих мій і серця биття. Я знаю: характер твій — це сила, Та в ній така жіночність і краса жила. Ірино, радосте моя, повір, Без тебе світ для мене став би сір. Я не ідеальний — знаю це, Та серце вибрало тебе. І навіть якщо шторм прийде знову, Я берегтиму нас і нашу мову. Бо ти для мене — більше, ніж життя, Ти моя радість і моє майбуття. Пробач, якщо десь оступився я — Я просто хочу бути поруч щодня. Ірино, радосте моя, навіки ти — моя.