Е. mmarina_ddd для чоловіка

Ти прийшов у моє життя, мов тиша після грози, Справжній воїн із поглядом чистим, без сльози. Олег — ім’я, що стало для мене долею й світлом, Ти розтопив моє серце теплом своїм привітним. Я не чекала такого дару від життя, Та в твоїх руках знайшла себе і свої крила. Ти казав мені тихо: «моя квіточка, тримайся», І навіть у темряві я вчилась не здаватися. Мій лев безстрашний, мій спокій і сила, Ти поруч тоді, коли я не вірила. Сніговик обороняє — ти сміявся крізь біль, А я молилась за тебе щоночі без слів. Я дуже кохаю, і серце говорить одне — Дякую, що ти є… дякую, що ти є. Коли почалась війна клята і світ став чужим, Ти обороняв Запоріжжя — був світлом моїм. Я знала: без страху ідеш ти вперед, мов стіна, А вдома чекала тебе моя тиха весна. Коли сказали про хворобу — земля пішла з-під ніг, Я думала — підеш, та ти залишився, зміг. Сказав: «ми разом до кінця, я поруч завжди», І ці слова стали сильніші за всі вітри. Мій лев безстрашний, мій спокій і сила, Ти поруч тоді, коли я не вірила. Сніговик обороняє — твій голос у снах, І я берегла тебе в кожній своїй молитвах. Я дуже кохаю, і серце говорить одне — Дякую, що ти є… дякую, що ти є. Невидима нитка тримала нас стільки років, Вела через біль і тисячі далеких кроків. Я тоді не знала — ти станеш моїм чоловіком, Та доля писала любов золотим своїм ліком. Коли тебе немає — мені ніби бракує душі, Бо ти моя опора у кожній життєвій межі. І навіть мовчання з тобою звучить як весна, Бо поруч з тобою я більше не одна. Мій лев безстрашний, моя половинка жива, З тобою сильніша кожна моя весна. Ти лагідний ніжно, хоч воїн із сталі й вогню, І я за любов твою небеса дякую. Моя квіточка — так ти мене називав, А я назавжди твоя… ти мій ідеал.