Л.tetianakhodanich для закоханих

Ми зустрілись не в кіно і не під мирним небом, Не під спів пташок весняних — під тривожним ревом. На службі доля звела наші шляхи, Серед форми й наказів народились почуття тихі. Ти — ніжний, добрий, лагідний мій світ, Навіть у броні в тобі тепло горить. І серед строю, серед суворих днів Я відчула: ти — мій спокій і мій оберіг. Моє пітятко, чуєш, я кохаю, Навіть коли мовчу — серцем обіймаю. Хай там що буде, хай гримить гроза, Я за тобою — крізь роки й небеса. Пам’ятай завжди, де б ти не був, Ти — моя любов, мій єдиний рух. Рік і ще три місяці — ніби мить одна, А в душі — історія глибока й ясна. Кожен погляд, дотик, кожен тихий сміх — Все для мене стало найдорожчим з усіх. Коли ти їдеш на п’ятнадцять довгих днів, Світ без тебе стає безбарвним і сумним. Я рахую ночі, я чекаю дзвінка, Бо без тебе навіть тиша — не така. Моє пітятко, знай — я тут, Навіть якщо між нами сотні маршрут. Навіть якщо дорога важка й далека, Моя любов — твоя надійна опора й лелека. Пам’ятай завжди, що б не було, Я кохаю тебе сильно і світло. Усі моменти з тобою — святі, Навіть мовчання — як клятва в житті. І якщо доля випробує нас знов, Ми вистоїмо, бо з нами любов. Моє пітятко, ти — мій герой, З тобою я сильна, з тобою — спокій. Хай служба минає, хай час летить, Моє серце завжди тебе буде любить. І де б ти не був серед бур і доріг — Пам’ятай: ти мій назавжди, навіки, мій оберіг.