Е. Alexon на день закоханих

Нас познайомили друзі — звичайний день, Та доля вже знала наш правильний шлях. Ти знала мене лише з фото й імен, А серце тремтіло у тихих сльозах. Ти плакала, боялась зробити крок, Не знала — підійти чи пройти повз мене. А я б тоді обійняв цілий світ, Бо ти вже жила в моєму серці. Анно моя, зай, моя ніжна любов, Одинадцять років — і знову, і знов. Я кохаю тебе, і буду кохати, Навіть коли важко — я поруч стояти. Ти — мій дім, мій спокій, мій світ і мій рай, Колись ти була кицюшка, тепер — просто зай. Я кохаю тебе без умов і причин, Бо ти — мій вибір серед всіх доріг. Ми разом сміялись у снігах Буковеля, І море Бердянська нас гріло теплом. Дороги, світанки, розмови до ранку — Все стало для нас спільним життям. А потім з’явилась на світ наша Маша, Маленьке диво, наш сенс і любов. І в її очах я бачу щоразу Тебе — мою ніжність, мій шлях знов і знов. Анно моя, зай, моя доля жива, З тобою любов не старіє, а квітне щодня. Я кохаю тебе, і буду кохати, Навіть коли світ втомиться чекати. Ти — моя сила, мій тихий причал, З тобою я знаю — я все віднайшов. Одинадцять років — це тільки початок, Бо наша любов — без кінця і без даток. Попереду ще стільки спільних доріг, Мрій, планів і теплих простих вечорів. Нехай усе прийде у свій точний час, Головне — що майбутнє ми будуєм для нас. Анно моя, зай, я дивлюся в очі — І знаю: я вдома, де б ми не були. Я кохаю тебе і вдень, і щоночі, І так буде завжди, повір мені. З Днем закоханих, рідна, моя ти любов, Я обираю тебе знову і знов. Моє серце — твоє, моя доля — з тобою, Назавжди, Анно… разом з любов’ю.