Е. Галина Радченко на день закоханих

Галина і Мирослав — історія проста, жива, Познайомились у мережах — і доля нас звела. Перший погляд, перші кроки — серце наче вітрила, На морвокзалі зустріч наша тихо розквітла. Ти турботливий і добрий, мій надійний причал, Я для тебе — «любімка», ти для мене — «любімий» назавжди став. Повертайся швидше, мій коханий, Я чекаю крізь дороги і зими. Нас тримає світло нездоланне — Те, що зветься просто «я і ти». Хай здійсняться мрії наші спільні, Де обійми — мов тихий рай, І на дачі затишній весною Ми зустрінем щастя через край. Минув уже шлях довжиною в дев’ять років тепла, І любов наша крізь бурі тільки сильніш стала. У дві тисячі двадцять другому — новина, мов весна, Я чекала дитину… а ти став на захист щита. Ти пішов боронити наш дім і нашу країну, Щоб колись повернутись до нас у мирну годину. Повертайся швидше, мій коханий, Я чекаю крізь дороги і зими. Нас тримає світло нездоланне — Те, що зветься просто «я і ти». Хай здійсняться мрії наші спільні, Подорожі, сонце і моря, І в обіймах тихих вечорів Знов розквітне наша доля й я. Я шепочу небесам щоночі: «Бережіть його в путі», Бо любов сильніша від розлуки, сильніша навіть від війни. Я вірю — ти повернешся додому, І знов почнеться наше «ми». Повертайся швидше, мій коханий, Я чекаю крізь дороги і зими. Нас тримає світло нездоланне — Те, що зветься просто «я і ти». І на дачі затишній під небом Ми зустрінем новий світанок, знай — Де любов жива і нескінченна, Там завжди для нас відкритий рай.