пізда тупа

Куплет 1 Батальйон з чотирьох — не ламаємось, а гартуємось, Юня спалила мости — і не озираємось. Ярослав лиш шум, що заглух у фоні, Матвій “на один день” — як баг у телефоні. Не герой, не драма — просто слабкий сюжет, Ми виросли швидше, ніж їхній “привіт”. Приспів Ми — грім після тиші, ми — правда без прикрас, Колишні говорять — та їм не чути нас. Все, що було — вже попіл і пил, Батальйон іде далі — і в цьому вся суть. Куплет 2 Каш поставила крапку — без ком і без “але”, Імена лишились десь у вчорашній імлі. Обіцянки гучні — та порожні, як луна, Слова без діла — це просто мішура. Хто не тримав рівень — той випав з гри, Ми не рятуєм тих, хто топив сам себе зсередини. Приспів Ми — грім після тиші, ми — правда без прикрас, Колишні говорять — та їм не чути нас. Все, що було — вже попіл і пил, Батальйон іде далі — і в цьому вся суть. Куплет 3 Венздей мов лід — холодна, зате жива, Дімчик — кадр без сенсу, що в темряві пропав. Сорок секунд — і досить, фінал без овацій, Не кожен “герой” вартий навіть згадки. Ясічка тихо, але твердо: “досить ігор”, Минуле не тягне — воно просто вигоріло. Брідж Не просим вибачень — і не даєм назад, Хто був випадковістю — став просто факт. Ми не злі — ми точні, як постріл у ритм, Самоповага — наш єдиний принцип. Фінал Чотири голоси — один чіткий тон, Батальйон не ламають — він робить крок. Хто пішов — хай лишиться там, де й був, Ми піднімаємось вище — без зайвих слів і стін.