N.Aleksei E

На війні ми зійшлись — не шукали причин, Дев’ять різних доріг, але спільний один чин. Не по крові — та ближчі, ніж рідня бува, Чотириста двадцять п’ята бригада — це вже сім’я жива. Тут не питають зайвого, тут дивляться в очі, Хтось мовчить, хтось жартує — але кожен поруч. Ми різні за всім, та єдині в меті, Перемога для нас — не слово, а шлях у житті. Чотириста двадцять п’ята — ми тримаєм стрій, Сміливість і гумор — наш стиль бойовий. За визволені села, за правду і дім, Ми стоїмо до кінця — і не здамось нікому, ніким. Чотириста двадцять п’ята — дев’ять сердець як одне, Нас не зламати, бо сила — в єднанні живе. Ми знаємо, за що ідемо до мети, За майбутнє країни, за світло без війни. Пам’ятаєш той день — усе стало інакше, Коли Собор прийняв бригаду, став нашим комбатом. Тоді ми зібрались, мов кулак — без зайвих слів, І кожен відчув: тепер ми — справжній підрозділ, не міф. У важкі хвилини тримаєм по-різному, Хтось словом, хтось плечем, хтось тишею сильною. Жарт у бліндажі — як броня від страхів, Ми сміємось в обличчя тим, хто думав — ми впадем. Чотириста двадцять п’ята — ми тримаєм стрій, Сміливість і гумор — наш стиль бойовий. За визволені села, за правду і дім, Ми стоїмо до кінця — і не здамось нікому, ніким. Чотириста двадцять п’ята — дев’ять сердець як одне, Нас не зламати, бо сила — в єднанні живе. Ми знаємо, за що ідемо до мети, За майбутнє країни, за світло без війни. А після перемоги — не пафос і не слова, Ми мріємо разом про розквіт великої нації й держави. Щоб Україна цвіла, піднімалась з руїн, І ми знали: недарма пройшли цей важкий шлях війни. Чотириста двадцять п’ята — це більше, ніж номер і знак, Це пам’ять, це вибір, це наш бойовий стяг.