K1.Ольга У

У маленькім кафе, де кава і світло, «Чорне та біле» — початок доріг. Там доля торкнулась так тихо й помітно, І час для кохання уперше завмер. Двадцять сім років — як подих єдиний, Двадцять три — як подружній обіт. Ти — мужній, надійний, ти — слово людини, Мій вибір, мій спокій, мій світ. Коханий, крізь роки, крізь дні і світанки Я серце несу лише тобі. Нехай змінює світ свої карти і рамки — Ми разом, і цього досить мені. Я кохаю дуже, без умов і причин, Ти мій дім, ти мій шлях, ти мій сенс. Наше кохання — не просто роки, Це життя, що триває без меж. Дві долі у нашому домі з’явились: Святослав — дві тисячі сімнадцятий рік, Серафим — дві тисячі двадцятий — як крила, Що дали нам сили триматись міцніш. Були і труднощі, і довгі дороги, І подорожі, і мрії в серцях. Маріуполь лишився болем і спогадом, Київ став нашим новим «зараз». Коханий, крізь втрати, крізь біль і тривоги Ми зберегли найважливіше — «ми». Любов не зламати ні страхом, ні війнами, Бо разом — ми сильніші завжди. Я кохаю дуже, без умов і причин, Ти мій дім, ти мій шлях, ти мій сенс. Наше кохання — не просто роки, Це життя, що триває без меж. Ми збудуємо дім, де живе справжнє щастя, Де сміх наших синів — як весна. Я вдячна тобі за любов і за «разом», За кожен день, що нам доля дала. Коханий, з Днем закоханих — знов і завжди, Я поруч, я тут, я твоя.