Двадцять восьме грудня… серце в скронях,
Мужской голос,Душевный,Рэп
00:00 / 00:00
Lyrics
Двадцять восьме грудня… серце в скронях,
Я на коліні — і тремтять долоні.
Але в душі — впевненість камінь,
Бо я бачу тебе своєю назавжди.
Луцьк чекає, плани ростуть,
Так, не все одразу — але я йду.
Я не зупинився і не зупинюсь,
Бо наше “разом” — це мій курс.
⸻
Фінальний приспів:
Ти — мій дім навіть без адреси,
Моя ніжність у простому жесті.
Твій поцілунок — і я вже живий,
Твій погляд — і світ не чужий.
Якщо колись засумніваєшся — згадай,
Є я. І я без тебе вже не уявляю свій рай.