Е. Anastasia Lozovinska для чоловіка

Настя і Ваня — історія сердець, Все почалось колись із повідомлень в інстаграмі. Ти написав — і змінив мій світ увесь, І стали ми назавжди двома берегами. Майже сім років разом крізь вітри й весни, У шлюбі вже чотири — як одна дорога, Ти моя сила, мій спокій, мої сни, Мій захист, моя віра і підмога. Коханий, котуся, мій всесвіт живий, Я чекаю тебе — повертайся скоріш. Ти для мене опора, ти серця герой, Навіть в тиші війни я шепочу: «Прийди». Я — твоя дівчинка, рідненька, кохана, Ти — моє небо, мій світ без краю. Ми з синочком удвох тебе дуже чекаєм, Бо без тебе, коханий, я просто згасаю. Пам’ятаю той день — народився наш Сашка, І в очах твоїх щастя світилися зорі. Ти тримав мене ніжно, мов тихе крило, І здавалось — немає ні болю, ні горя. Вже один рік між нами дороги й міста, Та любов не підвладна ні часу, ні втомі, Я шепочу щодня, коли ніч настає: «Повертайся скоріше додому». Коханий, котуся, мій всесвіт живий, Я чекаю тебе — повертайся скоріш. Ти для мене опора, ти серця герой, Навіть в тиші війни я шепочу: «Прийди». Я — твоя дівчинка, рідненька, кохана, Ти — моє небо, мій світ без краю. Ми з синочком удвох тебе дуже чекаєм, Бо без тебе, коханий, я просто згасаю. Ми добудуєм наш теплий будинок, Де сміх і обійми звучать до світанку. І разом поїдем у світ мандрівок, Триматиму руку твою спозаранку Коханий, мій всесвіт, мій тихий причал, Я любов свою в кожному слові лишаю. Хай дорога веде тебе прямо додому — Я люблю тебе дуже… і вірно чекаю.