N.Лемеш

Сьогодні день особливий удвічі, Бо світ колись привів мене до тебе. Олено… Ленусю… моя неймовірна, Сорок один — це просто цифра, не межа. Вісім років тому — лиш сторінка в мережі, Сім років тиші, мов пауза долі. І рівно рік назад, у твій день народження, Ми знову знайшли одне одного вчасно. Ти ніжна — як ранок без гучних слів, Турботлива — навіть коли мовчиш. Ти любиш свободу і дивуєш щодня, Непередбачувана… і цим жива. Дякую за погляд, що розуміє з півслова, За підтримку, коли не прошу. За полум’я в серці, що ти розпалюєш знову І з кожним днем воно гріє сильніше душу. Пам’ятаю ту першу зустріч Після семи років розлуки й доріг. Наче час зупинився між нами, І весь світ раптом став простішим. З тобою я почав жити, А не просто існувати день за днем. Став чутливішим, справжнішим, Навчився слухати серцем, не лише словами. Я хочу, щоб ти завжди була поруч, Щоб всі наші задуми стали реальністю. Щоб плани не боялися часу, А мрії не знали втоми. Моя неймовірна. Моя жінка. Моя душа. З днем народження тебе, кохана, І з нашою річницею — знову і знов. Як добре, що життя одного разу Навчило мене любити — тебе.