Л.Svitlana примирення її текст

Танділа… Ти знаєш, я не скидала того відео… І так боляче, що ти мені не довіряєш. Ти для мене — все. Я змінюсь… я клянусь… тільки повір Ти був моїм теплом, моїм світлом у ночі, І чотири місяці… лиш ти в моїй душі. Ти турботливий та ніжний, ти мій сенс і мій спокій, А я тепер прошу, пробач, не йди так далеко… Я не робила того… це болить до сліз, Ти ж знаєш — для мене ти весь мій світ. Пробач, коханий, я люблю, І без тебе я вже ніби не живу. Не відпускай мене, прошу, Ти моє все — і я до тебе йду. Пробач, мій милий, я б віддала Все, що маю… щоб ти знов обійняв. Я змінюсь — лиш повір, прошу, Бо без тебе… я не дихаю. Я знаю, що між нами бувають помилки… Але я не робила того, в чому ти сумніваєшся. Ти — моя жизнь. Ти означаєш більше, ніж думаєш. Я не хочу втратити нас… Ми майже завжди щасливі були, Так сильно, що забути не змогли. І навіть якщо зараз між нами біль, Я все одно — лиш твоя, тільки ти мій. Пробач, коханий, я люблю, І без тебе я вже ніби не живу. Ти моє серце, моя весна, Моя душа назавжди твоя. Пробач, мій милий, не відпущу, Я за нас до кінця поборюсь… Бо ти — мій світ, моє життя, І без тебе… вже нема мене. Пробач… будь ласка… Я люблю тебе. І я не відпущу…