Л.Ivan На день закоханих2

Марина, моє світло серед тривожних днів, Тебе мені подарував сам Всесвіт без слів. В інтернеті зустрілись — а ніби доля вела, І перша наша зустріч усе змінила сповна. Ти дивишся лагідно — і стихає війна, У твоїх теплих руках оживає весна. Ти любиш мене таким, який я є, І серце моє лише до тебе іде. Сонечко моє, я дякую небесам, Що ти поруч зі мною — всупереч усім часам. Ти носиш під серцем наше маленьке життя, І в кожному подиху — наша сім’я. Хай швидше закінчиться темрява й гроза, Щоб я обійняв тебе й сказав це в очі без сльози. Ми пройшли вже багато — і страх, і дороги, Та разом ставали сильніші від тривоги. Ти — моя тиша, коли навкруги грім, Мій дім і надія, мій теплий дім. Я вдячний за ніжність, за кожен твій крок, За те, що довірила серцю свій світ і свій сон. Я бачу майбутнє у твоїх очах, Де сміх нашої дитини лунає в садах. Сонечко моє, я дякую небесам, Що ти поруч зі мною — всупереч усім часам. Ти носиш під серцем наше маленьке життя, І в кожному подиху — наша сім’я. Хай швидше закінчиться темрява й гроза, Щоб я обійняв тебе й сказав це в очі без сльози. Я стану стіною від всіх холодів, Щоб ти посміхалась серед мирних днів. Нехай наш малюк почує крізь час — Любов, що сильніша за біль і за нас. Марина, моє сонце, моя висота, З тобою я сильний, з тобою — життя. Дякую, що ти носиш наше дитя, Ти — моє завтра і вся моя весна. І коли над землею запанує тиша ясна, Я скажу: ти назавжди одна лиш моя.