Л.Aleksandr Zubenko дружині на 14

Танєчка моя, кіся ніжна, поруч вже стільки років, Ми разом пройшли дороги, що знає лише любов. Зі школи тридцять три почалась наша історія тиха, Погляди, сміх і перші мрії, що гріють знов і знов. Я знаю — мій характер інколи мов буря, І ти терпляче поруч, навіть коли грім. Коли бачу твої сльози — серце стискає болем, І я готовий змінювати світ, щоб не боліло в нім. Я кохаю тебе сильніше, ніж можу словами сказати, Навіть коли жартую і можу тебе образити знов. Пробач мені, рідненька, я вчуся тебе берегти й кохати, Бо ти — мій спокій і віра, моя назавжди любов. І хай усім на зло звучить наша сімейна фраза, Ми разом — значить зможем пройти крізь усе. Я цією піснею ніжно виправляю брак романтики, Щоб ти відчула — моє серце лише твоє. Пам’ятаєш першу зустріч і хвилювання в голосі? Посиденьки, розмови, юність — як теплий світанок дня. Море, перші поїздки, наш поцілунок під зорями, Де я зрозумів — ти доля і ти назавжди моя. Я часто зайнятий справами, гублю красиві моменти, Але в душі щодня для тебе горить вогонь. Ти — моя краса і сила, мій характер тримаєш ніжно, І я хочу бути кращим, торкаючись твоїх долонь. Я кохаю тебе сильніше, ніж можу словами сказати, Навіть коли жартую і можу тебе образити знов. Пробач мені, рідненька, я вчуся тебе берегти й кохати, Бо ти — мій спокій і віра, моя назавжди любов. І хай усім на зло звучить наша сімейна фраза, Ми разом — значить зможем пройти крізь усе. Я цією піснею ніжно виправляю брак романтики, Щоб ти відчула — моє серце лише твоє. Двадцять три роки разом — це більше ніж просто цифри, Це тисячі днів і ночей, де ми стали одним. Я обіцяю — менше болю, більше тепла і світла, Щоб сльози були лише від щастя, а не від образ і зим. Тетяно моя, кіся ніжна, ти — сенс кожної миті, Я хочу тримати тебе і ніколи не відпускать. Нехай ця пісня стане тим тихим моїм «пробач», І знаком того, що я вчуся тебе берегти й кохать.