Л. Даня для чоловіка2

Ти з’явився тихо серед тисяч доріг, Наче відповідь серця на мій довгий крик. Я шукала тебе між будинків і світла, І місто велике раптом стало привітним. Ти губився у вулицях, я сміялась крізь втому, Бо відчувала — вже знайшла свого дому. І коли ми зустрілись — завмерли слова, То була наша книга, де перша глава. Стас, мій котик, ти — мій спокій і сила, Я з тобою навчилась бути щаслива. Ти мовчиш — а я чую кожну твою думку, Ти мій світ без краю, без меж і без суму. Я дякую ніжно за кожен наш день, За любов, що росте поміж тисяч пісень. І якщо все життя — це дорога нова, Я піду за тобою, де б не була. Ти спокійний, розумний, дивишся глибше, Поруч з тобою мені завжди легше дихати. Ти підтримав мене, коли мрії палали, Коли руки тремтіли — твої їх тримали. Квіти без приводу, лагідний сміх, І слова, що я краща за всіх у твоїх очах. Ти для сина — герой, найрідніший татусь, І за це я щоранку небесам вклонюсь. Стас, мій котик, ти — мій всесвіт живий, Ти мій голос у серці, мій берег тихий. Ти не вмієш кричати — і в цьому твій світ, Ти любов показав без зайвих слів. Я вдячна за терпіння, за ніжність твою, За дорогу складну, що пройшли ми вдвох. І в обіймах твоїх я завжди жива — Бо ти — моя правда і моя весна. Пам’ятаю подорожі й сонячний край, Де ми сміялись, мов діти без тайн. Наша кав’ярня — мов спільний політ, Де народжувався наш власний світ. Ремонт і дороги, і мрії крізь біль, Та ми стали сильніші за сотні хвиль. І коли з’явився наш маленький син, Я побачила — ти для мене один. Коли тебе немає — бракує порад, Я ніби гублюсь серед тисяч цитат. Та знаю, що поруч ти навіть мовчки, Бо наші серця — мов єдині рядки. Стас, мій котик, ти — мій світ без кінця, Моя віра і ніжність, частинка життя. Ти мій всесвіт великий, мій тихий причал, Ти той, кого серце завжди обирало. І якщо б доля знов дала шанс почати — Я б знову пішла ціле місто шукати, Щоб знову знайти твої очі й любов, І сказати: з тобою я — все і знов.