N.Ируся Маленькая2.

Ти просто додався тоді у друзі, А я зробила вигляд — ніби вперше бачу. Не через гру і не через страх — Я просто хотіла, щоб ти залишився довше, Щоб ми ще говорили… і ще. Перший відеодзвінок — Ти хвилювався, і це було так щиро. Години тікали, стираючи відстань, Ми були поруч, навіть коли були не разом. Дякую тобі за любов, За руки, що тримають навіть здалеку. Маленька твоя кіт — У цих словах мій дім і мій спокій. Ти — моє життя, Мій вибір без сумнівів і страху. Я вдячна тобі За кожне «ми», за кожне «чекаю». Я пам’ятаю той вокзал і потяг, Як серце чекало швидше за час. Я зустріла тебе — І до самого ранку Ми сиділи на лавці, говорили про все і ні про що, Наче знали одне одного вічність. І кожен раз, коли ти приїжджаєш, Я довго стою і дивлюсь у далечінь. Так було, так є і так буде завжди — Бо чекати на тебе для мене означає любити. Дякую тобі за любов, За сміх над моїми жартами. За те, що навіть на відстані Ми завжди були поруч серцями. Ти — мій чоловік, Моя опора і тиша. Я вдячна тобі За те, що зі мною — ти. Ми пройшли ремонти й недовіру, Сумніви, які перевіряють почуття. Та між нами росли не стіни — А віра, терпіння і мрія про сім’ю. Я бачу наше завтра світлим і справжнім, Дім, де любов не потребує слів. Я знаю, з тобою я хочу одного — Колись тримати на руках нашу донечку І сказати: «Ми змогли». І якщо колись захочеш знати — За що я так сильно дякую долі: За тебе. За любов. За те, що ти — моє життя. І я завжди чекатиму тебе Так само, як тоді… На вокзалі.