Л.Анна Сотниченко 14 лютого2

Ми зустрілись на роботі серед звичних буднів дня, Та змінилось щось між нами після свята колеги й тепла. Наче тихо проросло між поглядами щось живе, І з тих пір моє серденько тільки до тебе пливе. Ти мій Котя, моя ніжність, моя сила й доброта, У твоїх руках знаходжу спокій, віру й почуття. Люблю тебе так щиро — аж до сліз у тишині, Коли поруч ти — світлішають дороги всі мені. Шість років разом — і серця звучать в один мотив, Ти мій спокій, моя радість, мій найрідніший див. Коли тебе немає поруч — я сумую щомиті, Та любов моя до тебе сильніша за всі світи. Ми проходили розлуки, мов крізь темний тихий дощ, Та навчились говорити, не ховати більше сліз. Ми змінились — стали ближчі, стали чесні до кінця, І тепер у наших кроках б’ється спільна висота. Кожна зустріч — як весна, коли ти приходиш в дім, І здається, що навколо світ стає зовсім іншим. Люблю тебе так щиро — аж до сліз у тишині, Коли поруч ти — світлішають дороги всі мені. Шість років разом — це історія жива, Де любов — не просто слово, а довіра і слова. Я скучаю, коли довго ти далеко від мене, Та твоє тепло в душі моїй ніколи не згасне. І нехай життя кидає нам випробування знов, Я триматиму долоню — там, де віра і любов. Кожен день з тобою поруч — це найбільший подарунок, Ти мій шлях, моя надія, мій безмежний поцілунок. Мій Діма, моя ніжність, моя мрія золота, Я люблю тебе так сильно — крізь роки і крізь літа. І коли ти знов приїдеш — я прошепочу без слів: Ти мій дім, моя любов, мій назавжди світлий спів.