Куплет 1

Куплет 1 Там, де ранок сходив тихо над рікою, Де колись сміялись діти у дворах, Є село, розбите вітрами й війною — Рижівка стоїть у попелі й шрамах. Тут немає жодної вцілілої хати, Кожен дім — як спогад, як крик без слів. Стіни впали, дахи стали пилом, Та дух людський — між руїн — живий. Приспів Рижівка — прикордонне село, Де не лишилось цілих осель. Та серця не стали руїнами, І віра не впала в землю. Рижівка — це біль і щит, Це край, що тримається всім. Куплет 2 Порожні вулиці знають імена, Кожен камінь пам’ятає свій дім. Тиша тут гучніша за постріли, Вона кричить про тих, хто жив. Школа — без дзвінка і сміху, Сад — без тіні й без плодів. Та навіть серед згарищ і лиха Залишилась пам’ять живих. Приспів Рижівка — прикордонне село, Без жодної хати цілої. Та люди — міцніші за стіни, Їх не спалити війною. Рижівка — не точка на мапі, Це рана, що світло знайде. Брідж І прийде день — між зламаних доріг Знову постане поріг. Бо там, де все стерли до тла, Життя починають з нуля. Фінал Рижівка — прикордонне село, Розбите до самого кореня. Та поки про нього співають — Воно не зникне. Воно — стоїть.