Е. Kovalik на день закоханих 2

Володимир і Марія — тихий шепіт двох сердець, “мишко моя”, “мишенятко” — наче ніжний оберіг для нас. Спочатку просто дружба, потім стежка повела вперед, І робота в лісі стала долею, що поєднала враз. Разом крізь роки знайомства, крізь очікування і мрії, Навіть коли світ мовчав — ми трималися удвох. У телефоні — “коханнячко моє”, найрідніша стихія, І любов росте щодня, мов молодий високий мох. Ти моє все — мій світ і безкінечна любов, Моя опора, моя гордість і тиша розмов. Я щаслива бути поруч, відчувати тепло, Коли твої обійми — наче світло й добро. Коханнячко моє, ти серце моє, З тобою життя — мов щастя живе. Ніч на озері — зорі і місяць світять для нас, Ти навчав мене танцювати вальс, не відводячи очей. Той момент залишився назавжди, мов казковий час, Де ми стали ближчі, ніж слова серед ночей. На горі в нашому селі — тихі вечори без слів, Краєвид мов картина, і долоня в долоні. Прогулянки зимнім лісом, сліди між снігів, І романтика вдома — там, де двоє в любові. Ти моє все — мій світ і безкінечна любов, Моя опора, моя гордість і тиша розмов. Я щаслива бути поруч, відчувати тепло, Коли твої обійми — наче світло й добро. Коханнячко моє, ти серце моє, З тобою життя — мов щастя живе. Зимовий Синевир і дороги крізь білий сніг, Скільки ніжних історій заховано у нас. Було непросто — та час усе зрозумів і зберіг, Навіть брат прийняв любов, що веде крізь час. Попереду мрії — дитячий сміх у домі, Нові світанки і спільні шляхи. Та сьогодні я шепочу у твоїй долоні: “Ти робиш мене щасливою… просто будь зі мною завжди”. Ти моє все — мій світ і безкінечна любов, Моя опора, моя гордість і тиша розмов. Мишко моя, моє ніжне життя, Я назавжди з тобою — це наша весна.