Е. Natysic для коханого

У гуртожитку, на кухні між розмов, Де пахло чаєм і юністю без меж, Ти став для мене більше, ніж любов — Мій світ, мій спокій, мій надійний рубіж. Тоді ще просто Діма, мій Котя смішний, Та вже з тією щирістю в очах, Ти залишився таким, як був тоді — Справжнім у словах і у вчинках щодня. З днем народження, мій рідний, мій Діма, Двадцять один — а в серці стільки тепла. Я кохаю, сумую безмежно сильно, І дякую Богу, що доля звела. Ти — відповідальність, ти — сила й підтримка, Ти — той, за кого спокійно стою. Нехай нас веде лише світла стежинка, Бо я так безмежно тебе люблю. Пам’ятаю Карпати — гори й туман, І як ти тримав мою руку міцно. Там серед хмар ти зробив свій крок — Пропозицію, що стала моїм всесвітом. Слова ті лунали, мов вітер весняний, І серце тремтіло в моїх грудях. Я знала — з тобою буду кохана, І разом ми збудуємо сім’ю. З днем народження, мій рідний, мій Діма, Двадцять один — попереду життя. Я кохаю, сумую безмежно сильно, І вірю — скоро обіймемось знову я й ти. Ти — моя гордість, моя підтримка, Моя опора у кожнім дні. Любові нам більше, тепла і світла, І щоб зустріч була вже зовсім близько мені. За все, що робиш ти для мене, За турботу, терпіння й тепло, Я вдячна долі за кожну хвилину, Що разом прожити нам пощастило. Я сумую… але знаю точно — Ця відстань не стане стіною для нас. Скоро зустрінемось, мій хороший, І світ стане щастям у той самий час. З днем народження, мій Котя коханий, Двадцять один — це лише початок весни. Будь щасливим, сильним, незламним, А я завжди поруч — у серці твоїм і в житті. Люблю тебе більше, ніж можу сказати, І дуже чекаю нашої зустрічі знов. З днем народження, мій Діма, мій Котя, Моя надія, моя сім’я, моя любов.