Л.Валентина Тимошенко 14лютого2

Шкільні коридори пам’ятають наші кроки, Та лише на святі зимовім зійшлися наші роки. Новорічний вечір — і погляд твій живий, Тоді ти став для мене цілим світом новим. З тих пір ми разом — крізь час і літа, Ти — моя підтримка, моя висота. Мій Вітюша лагідний, ніжний такий, З тобою спокій знаходжу завжди. Мій зайчик, коханий, моя тиша і світ, Разом уже вісімнадцять щасливих літ. Ти любов’ю зігрієш і словом простим, Я завжди поряд — з тобою одним. І хай за вікном змінюються дні, Наше кохання живе у мені. Мій Вітя, мій Віктор, моя висота, З тобою любов — це назавжди весна. Двадцять шосте червня — пам’ятний день, Де доля сплела наші серця без вагань. Ми мріяли тихо — і дім ожив, Ремонт став символом наших поривів. Одеса сміялась хвилями біля нас, Азовське і Чорне море — наш спільний час. У сонячних ранках і в зоряних снах Я знаю — ти поруч у всіх почуттях. Мій зайчик, коханий, моя тиша і світ, Разом уже вісімнадцять щасливих літ. Ти до дітей з любов’ю, з теплом у душі, Ти той, з ким не страшно йти по житті. Я завжди поряд — у радості й в грозу, Твою доброту я в серці несу. Мій Вітюша рідний, мій ніжний герой, З тобою любов — мій шлях золотий. І якщо раптом стане темніше навкруг, Я згадаю твої теплі руки і звук Тих слів, що шепочеш, коли тиша в домі — «Ми разом назавжди» — і світ стає сповнений. Нехай ще багато попереду днів, Де сміх і обійми без зайвих слів. Мій зайчик, мій Вітя, мій рідний причал, З тобою любов — це життя без фіналу.