N.nails Oksana

Пам’ятаю той звичайний день в автобусі, Де доля тихо усміхнулась нам. Серед людей, без гучних обіцянок — Ти став моїм назавжди, мій Віталій. Одружені роки — не завжди прості, Були дороги, відстані, світи. Ти їхав за мрією, жертвуючи часом, Щоб наше завтра стало кращим разом. Дякую тобі за любов без умов, За силу, підтримку і правильне слово. Ти — моя опора, мій спокій, мій дім, З тобою не страшно пройти цей світ. Ти навчив, що таке любов і шана, Як чоловік береже свою кохану. Дякую за нас, за наших дітей, За серце твоє — щире і святе. Ти не бачив, як росли наші донечки, Та в серці був з ними щодня і завжди. Твоя любов — не на відстані рук, Вона у вчинках, у тиші, без слів. І все змінилось з появою сина, Маленький Демянчик — наша причина. Він з’єднав усі дороги й роки, І ти став ще сильнішим у нашій сім’ї. Дякую тобі за любов без умов, За мудрість, терпіння і тепле слово. Ти — моя найбільша підтримка в житті, Моє «разом» у будь-якій темноті. Ти навчив, що таке любов і шана, Як чоловік береже свою кохану. Дякую за нас, за Лілю і Лізу, За Демянчика — наш сенс і візію. Ми багато пройшли — і біль, і тривоги, Та разом долали круті пороги. І є ще мрія — вона нас чекає, Я знаю: ми здійснимо її, я це відчуваю. Мій Віталію, дякую просто за те, Що любиш мене, навіть коли непросто. За любов до дітей, за серце живе, За те, що зі мною — назавжди й серйозно. Я пишаюсь тобою, я вдячна долі, Що ти — мій чоловік, моя любов і воля.