N.Альона Ч2.

Пам’ятаю — сьомий клас і тиха ніч, Ти вперше проводжав, сміявся навсібіч. Косички смикав, серце — ще дитя, А я не знала: то моє життя. Ти був шалений, вітер у плечах, Світ обіймав без страху і без меж. Я проводжала — в даль, на заробітки, в путь, Не знала, як чекання душу рве й пече. Ти був такий — нестримний і живий, І світ крутився швидко навкруги. А потім — тиша, роки між “тоді”, Ми не бачилися… аж до весни. Дві тисячі сьомий — і земля пішла з-під ніг, Коли ти з’явився — зупинився світ. Метелики в мені, у грудях — грім, Я зрозуміла: це любов, це дім. У липні ми сказали “назавжди”, І доля тихо усміхнулась нам тоді. З Днем народження, мій чоловік, Мій Віталій, моя доля і сила. Ти — мій спокій у бурю, мій берег і світ, Я тебе так щиро полюбила. Нехай життя ще довго веде нас двох, Бо ти — мій вибір, моя любов. У нас є син — Влад, уже дорослий син, І Даринка — ніжність наших днів. Ми будуєм дім — цеглина за цеглиною, З вірою, руками і любов’ю щирою. І вареники щонеділі — як обітниця, Бо там, де родина — там серце б’ється. Ти можеш все: і мур підняти враз, І город скопати, і бетон залить якраз. Коли ти вдома — борщ кипить на плиті, А кава в ліжко — мов “люблю” без слів тобі. Ти не герой із кіно — ти справжній, мій, Найкращий чоловік у цілім світі. З Днем народження, коханий мій, Мій захист, моя тиша і надія. Навіть коли між нами кілометри війни — Ти зі мною в кожній хвилині. Я дякую Богу за тебе щодня, За наше “ми”, за наше життя. Зараз ти там, де не просять і не чекають, Але серцем додому щодня повертаєш. Моя мрія проста — щоб стихла війна, Щоб я знов обійняла тебе без страху і сна. Добудувати дім, одружити дітей, Дочекатись онуків, правнуків… і сміятись разом ще. І якщо вже мріяти — то до кінця Триматись за руки до останнього дня. Мій Віталій, моє серце, мій світ, З Днем народження. Я люблю тебе. Назавжди.